Ющенко поставив виключно на національні кадри в Україні, це я зрозумів, ще коли влітку 2002-го року запитав опозиціійного Ющенка з зали в м. Монреалі про запрошення до України менеджерів і спеціалістів з Канади. Ющенку моє питання чомусь не содобалося, як мені здалося.
На відміну від прибалтів, грузинів, чехів в державний менеджмент помаранчовими не було допущено жодного західного менеджера. Якщо не вважати пана Зварича, якого не приймали за конкурсом, який сам прийшов і який, власне, не є менеджером. От і отримали “те, що маємо”. Ось це і є чому Янукович прем’єр. Не хотіли цивілізованих менеджерів, отримаємо донецьких. Гарна новина – донецькі менеджері досить непагані. Коли діють цивілізовано. Приклад з Колєсніковим дає надію, що вони будуть діяти цивілізовано.
Тож я свою пілюлю проковтнув ше більше року тому, коли зрозумів, що помаранчові не потягнуть швидку інтеграцію на захід бо не знайдуть менеджерів. А сьогодні Янукович це лище продовження політики національної закритості на Захід. До речі, такі тенденції існують у інших країнах Європи, але вони маргінальні і не домінують, як в Україні.
on 
on 
on 
