Якщо збірна України завтра виграє (дай нам Боже!) то це буде нелогічно, ІМХО. Вибачте мене, мене трохи дістало… Вчора я сперечався на українській вечірці з двома поважними панами, українцями, які кляли президента Ющенка за бездіяльність..
А зараз по телевізору йде матч збірної Кореї і у Лос Анжелесі
Я запитав у панів: “То що, може нам треба царя?” Вони відповіли: “Ні, ні… просто треба розуміти нашу ментальність…” Наша ментальність це ЛІНЬ, панове, і бездіяльність. Нові сучасні ініціативи, учасником яких я був також, знаходять майже нульову підтримку громади. Ми програємо і будемо програвати. Насамперед в Україні. Ми очікуємо, що президент Ющенко впровадаить українську в Донецьку і… пишемо, знімаємо депресивний, несучасний, нецікавий контент українською. Це якщо взагалі українською… Але підручники, телепрогпами, радіопрограми програють російським, нецікаві… і мало. Інтернет проекти, незалежні, маленькі, локальні, без грантів, взагалі у жахливому стані – їх просто немає. Доводилося декілька разів чути від західних іноземних чільників: “Українці, робіть маленькі громади, як є у (приклад), будьте активними, вас підтримають”.
Дістало, подивіться на активність в Інтернет. Це десяток тем на які ми можемо без кінця щебетіти. А потім виявляється. що на опозиційний мітинг у Харкові нікому плакат нормальний зробити. Авжеж, Ющенко його має зробити, або Юля особисто. Коли я пропоную якусь, нехай сиру, але нову ініціативу поза цим десятком тем – я вже майже знаю, що підтримки майже не буде. Особливо якісь акції, просто нуль реакції, реальних пропозицій.
on 
on 
on 
