Продовження теми про силу креативності для української мови і українства загалом
Історія реальна. Був один російськомовний форум у Mережі. Як водиться на старих російськомовних форумах там квітла українофобія і водилися декілька українофілів які героїчно (без іронії) захищaли українську позицію на тому форумі. Ці віртуальні бійки, як водиться нажаль, лише множили рейтинг того форуму.
І ось з’явився користувач, який не сперечався, просто почав розміщувати у галереї того форуму свої фотографії. Фото були настільки гарні, а його коментарі по фотографіям настільки цікаві, що користувач дуже скоро став поважним на тому форумі. Одного разу він зайшов на черговий українофобській топік і написав там простого листа модератору з проханням навести порядок. На форумі вивісили нові правила де деякі слова образливі для українців були офіційно заборонені. Більше того, українофобія склеїлася як по команді. Українці між собою дивувалися з того приводу, але, я думаю, справа в тому, що ніхто не хотів образити того поважного користувача українця, у т. ч. модератори.
Це правдива історія, буденна історія, яка втім демонструє, наскількі творчiй контент важливіше крикливого протесту, принаймні в Інтернет. Ніхто не буде лаятися з творцем бо це виглядає некруто, i “нєсуразно”. І цього, доречі, меньше всього очікують від українців українофоби – простої креативності.
Мені також здайеться, що невистачає саме буденної креативності. У нас є такі просуниті художники чи письменники, але, що вони доводять такому common user? Відірванність українства? А нам треба такий імідж? Втім такий теж треба.але більше треба просто аматорських малюнків, віршів, дитячих плакатів, покупок штанів українською і українських балачок в маршрутках.
