Щойно вийшов з зали після перегляду цієї прем’єри. На вулиці Києва прохолодний весінній вечір, рекламні вивіски мерехтять у калюжах на побитому асфальті, з молодь п’є пиво у ресторані Швидко і пахнуть квіти у підземних переходах… Я в найближчому Інтернет кафе. Дивився фільм на 4-му поверсі переробленого універмагу Україна. Гарний зал.

І фільм нормальний. Просто нормальний молодіжний фільм, нехай знятий на ненайдорожчу плівку але з гарним звуком. Мені здається, що зняти молодіжний фільм у Києві сьогодні просто. Перенаселене місто вібрує від молодіжної енергії і… закутане у сміття російського відеопрокату народжувана ось саме зараз українеська молодіжна ініціатива потребує виходу. І ось вона, ця молодіжна українська ініціатива, вихлопнула у фільм Штольня.

Фільм, нарешті, відповідає більшості канонів Просто Нормального Кіно. Для українського (хронічно експериментального) кіно це вже багато. Отже нарешті є саундтреки, є привабливі актори, є афіши по місту. Фльм простий і правильний у межах свого жанру. Фільм молодий за духом. Не можу написати короткий зміст, ви його знайдете в Інтернет,.. як знайдете і гору снобістських рев’ю. Фільм треба подивитися, тому, що він український, тому, що буде трохи страшно, і ви відчуєте себе молодим. Особливо, якщо дивитися фільм у вечірньому Києві. Па! …Заздріть мені українські імігранти :-)

Схожі публікації:

• Помаранчове Небо
• Так починається кіно
• Щойно вдруге подивися Мамай – справжнє українське кіно
• Квіт папороті під пензлем Джеймса Камерона
• Етикет в УкрНет

(No Ratings Yet)

 Loading ...