Зараз слухаю запис програми С. Шустера навколо ініціативи кримського парламента підвищити статус російської мови до державної. Дивуюся неконструктивності дискусії, перевантаження словами-штампами і словами-депресантами. Росіяни в студії страшенно крикливі (Добкін, Вітренко), українці (Костенко, Матвієнко) пасивно демократичні і консервативні (Ільєнко). Але чомусь всі політики, на відміну від спеціалістів в студії, політики некомпетентні і слабо знають, що відбувається в гуманітарній сфері в світі, особливо на Заході. Ну, і також… Режисер Балаян (несподівано для мене) сказав дуже правильно: “ніхто в цій студії не володіє талантом говорити на мовну тему“.
У студії згадують про приклад Канади. Канада має багато своїх проблем з двомовністю, на людському і на державному рівні, є жорстка щоденна конкуренція, політичні спекуляції, конфлікти. Але в українській студії факт двомовності приводиться чомусь як суто позитивний досвід. Далі більше, ведучий приводить приклад Квебеку, що відродив французську в англомовному середовищі. І студія кричить: “Так там же у них якраз двомовність!” І ні одна дуща в студії не поправила: в провінції Квебек одна державна мова – французська. Тому французська і відродилася в Квебеку настільки, що ця мова єдина захищена в Квебеку.
А загалом склалося враження, що молоді в студії набагато конструктивніше і… якось мудріше в мовному питанні. Вразила жіночка в окулярах, що очолює партію Віче, яка досить розумно і емоційно захистила державність української,.. російською мовою.
on 
on 
on 
