Вчора у знайомих побачив диск фільму King Arthur (2004) і попросив подивитися. “Боже, та це ж про нас! Та це ж про українців емігрантів…” вигукнув я собі десь у середині фільму. Молоді хлопці родом з Сарматії (сьогодні південна Україна, 400 рік н.е.) мріють повернутися одного разу додому з еміграції. Мріють жорстко, мріють 15 років, робота важка (служба), переконання повернутися залізне, додому тягне найбільше, сварки до бійки “Повернутися негайно!”… Але у середині фільму один говорить: “Послухай, ну що у нас крім мрій? Ми виросли тут, ми потрібні цьому новому краю, ми маємо його захищати”, у них там вже в дикій і нещасній Британії діти, родини і, легендарні вершники Sarmatian Knights залишаються у Британії назавжди. Британія отримує рятувальників і захисників. А ще через декілька років їх родичів сарматів з просторої і теплого Причорномор”я виганяють гунни, але ця історія вже залишається поза рамками фільму…

Схожі публікації:

Не знайдено