Вперше, прокрутив його і поставив діагноз: “Занадто мистецьке кіно, щось для естетів”. Але сьогодні до нас прийшли друзі художники і просто приємні люди, принесли прожектор і я подивися фільм Мамай на великому екрані. Ех, що значить мати розумних друзів з прожектором :) Після фільму дискусія на 30 хвилин і одноголосний висновок: “Браво Санін! Чудовий фільм.” (Олесь Санін це режисер картини). Новий особистий вирок: “Справжнє українське кіно”. Те саме меланхолійно-мелодійне, етнічне кіно, що має у витоках Довженка, Параджанова і Миколайчука. Але то були лише витоки… “Мамай” (2003) – ориґінально двомвоний фільм, татарсько-український. Є те, за що я більше всього люблю кіно – ефект присутності. Як побував у Криму років 500 назад. Мало гри, кіно зовсім не ігрове. Американці сказади б, що “вбивчі діалоги”… ні, американців я пригадав тут даремно, їх стиль не має ніякого відношення до “Мамая” – це не добре і не пагано, це є так. Я не є якимось любителем саме українського кіно, але те, що таке кіно є і час від часу так торкає – це прекрасно.
Дууже важливо, з!явилося відчуття, що татари нам браття, що все у Криму буде гаразд і у всьому світі, і хритиянському, і мусульманському, все буде гаразд. Сядьте спокійно і подивіться Мамай….
Лінки
http://www.ktm.ukma.kiev.ua/show_content.php?id=135
Прочитайте сюжет до перегляду фільму.
on 
on 
on 
