Кажуть, хтось з відомих політикив провінції Квебек (Канада) сказав приблизно наступне: “Ми не можемо пишатися тим, ЯК ми розмовляємо французською, але ми пишаємося тим, що ми РОЗМОВЛЯЄМО французською” (Підкажіть хто?) Я думаю, сьогодні багатьом в Україні, як і імігрантам по всьому світі, доречі, слід сказати те саме про розмову українською. Ми можемо пишатися тим, що маємо свою мову, до того ж, дуже мелодійну і неагресивну за мелодикою мову (…чи не тому Помаранчова революція мирна?) Це важливо, про це не мріють ірландці, наприклад. І вже другорядна річ – правильність нашої мови.
Це я з декількох причин написав. По-перше -прочитав у ЖЖ ua_mova про жорстку боротьбу з суржиком. По-друге, відновлюється Мовна комісія, яка, я боюся, законсервує і зробить немелодійною українську мову.
on 
on 
on 
